Тепер я розумію, чому юнаки йшли добровольцями на війну. Все одно краще, ніж життя, від якого нема чого чекати.

…ті, ким ми намагаємося здаватися, і ті, хто ми є зовсім різні люди. І щоб вижити, необхідно вдавати.

Всі ми хочемо здаватися сильними, хоча насправді складаємося зі слабкостей.

— Будь ласка, припини вирячитися на мене. Це дратує.
— Та хто вирячився на тебе.
— І справді ж. Та пофіг.

- Ти така сумна, піду приготую какао.
- Мої проблеми какао не вирішить.
- Не розумію. Какао вирішує всі проблеми.

Коли любиш, життя здається прекрасним, здається, що будь-яка мрія здійсниться. Всі цілі змінюють напрямок, і змінюється напрямок вітру. Погляд починає помічати кольори і тоді, тоді починає подобатися червоний колір. Постійно, кожну мить, завжди, губи вимовляють лише одне ім'я.

Коли я сумую, я перестаю засмучуватися і натомість стаю кльовим. І це правда.

Я хотів її поцілувати з дня нашої зустрічі. Вона  дуже... Цілуюча. (Я хотів поцілувати її з дня нашої зустрічі. Вона  вельми... Цілковита.)

Ми, Борджіа - і є Рим!

— І ти мене тут кинеш? Як мій батько?
- Так.... Знову маніпулюєш?
- Мені холодно.
- Я знаю. Сказати звідки? Ми пов'язані.