- Він знає мене 35 років. Цікаво, чи він назве хоча б одне моє захоплення?
— Бути стервом?

- Мені все одно. Хоч би що трапилося, ти завжди зі мною. Ні  правда, дякую … ти єдина, кому є до мене справа
— Це моя кара як твоєї сестри.
— Зведеної сестри, люба!

Є безліч способів зупинити серце: електрошок, погане харчування, перерізана аорта (це мій коханий), але змусити серце битися - це в мене вперше.

«Зараз» — це все, що маєш...

Я не божевільний, просто моя реальність відрізняється від твоєї.

Знаю, в минулому у нас усіх були розбіжності, але настав час залишити їх осторонь і звернути погляд у майбутнє. Бо інакше майбутнього може не бути.

Я тебе не заслуговую, але мій брат заслуговує… Боже, як би я хотів, щоб тобі не довелося цього забувати… Але ти все забудеш!

- Меч  не тримають двома руками.
— Він надто важкий.
- Він тяжкий настільки, щоб ти зміцнів.

Часто слова, що визнані служити розрадою, анітрохи не втішають.

— Може, мені таки взяти псевдонім? А то, на мою думку, Кузнєцова — це вульгарно. Ви знаєте, я навіть дивуюсь, чому ви досі не змінили собі прізвище. Смирнов – не звучить.
— Ви помиляєтесь, Валюшко. Смирнов — це псевдонім, а справжнє моє прізвище — Донатті. Звучить навіть занадто, тому я й змінив.