«Зараз» — це все, що маєш...

Я не божевільний, просто моя реальність відрізняється від твоєї.

Знаю, в минулому у нас усіх були розбіжності, але настав час залишити їх осторонь і звернути погляд у майбутнє. Бо інакше майбутнього може не бути.

Я тебе не заслуговую, але мій брат заслуговує… Боже, як би я хотів, щоб тобі не довелося цього забувати… Але ти все забудеш!

- Меч  не тримають двома руками.
— Він надто важкий.
- Він тяжкий настільки, щоб ти зміцнів.

Часто слова, що визнані служити розрадою, анітрохи не втішають.

— Може, мені таки взяти псевдонім? А то, на мою думку, Кузнєцова — це вульгарно. Ви знаєте, я навіть дивуюсь, чому ви досі не змінили собі прізвище. Смирнов – не звучить.
— Ви помиляєтесь, Валюшко. Смирнов — це псевдонім, а справжнє моє прізвище — Донатті. Звучить навіть занадто, тому я й змінив.

— Та гаразд, чому ти їх ховаєш?
— Я не хочу починати цю розмову.
— Вони потайливі?
- Ні.
- Нетерплячі?
- Ні.
- Гумові?

Ви чули про містера Фрейда? Його думки про заклопотаність деяких чоловіків розмірами здалися б вам дуже цікавими.

— Вона  мені трохи не подобається.
— Ну, не подобається — випий ще.
- Я стільки не вип'ю.