Він удвічі вищий за мене. Коли ми поруч, наче дядечко викрав дитину.

Продати, не продаси. Відпустиш, не відпустиш. Не відпустити також не можна. Ось я й привів тебе сюди. Ти не голодний. Над головою є дах. Що тобі ще потрібне?
....
— Ти навіщо тримаєш цю людину?
— Не знаю, чи раптом знадобиться. Я, як мій покійний батько, не можу одразу викинути те, що мені не потрібно.

Якби я привів його до вас того, хто зламав ваше життя. Якби гарантував, що вам це зійде з рук, чи вбили б ви його?

У цьому ми всі грішні. Доведено,
Що побожним обличчям та пісним виглядом
Ми й чорта можемо обсахарити.

— То пані не відповідають!
— Але ваша милість забуває, що пан відтепер я!
- А хто ж я?..
- Моя дружина. І слухатися мене мусить.

Якщо на тебе наставляють дуло пістолета, хто ти зовсім не важливо.

— Цей запах... Бузок...
—... і агрус.

Неможливість визначити, що ти відчуваєш, означає відсутність почуттів.

Деколи обставин стає так багато, що ми не в змозі з ними боротися. Подолавши одні, ми натикаємося на нові і знову стоїмо перед вибором чинити опір чи піддатися долі… І поки ми думаємо — з'являються нові обставини…

– Я бачу багато відваги… ще непоганий розум, є талант, о так… і нестримне бажання показати себе. Куди ж Вас визначити?
- Тільки не Слизерін... Тільки не Слизерін...
- Не Слизерін? А ви впевнені? Ви могли б стати великим. Все тут, у вашій голові. А Слизерін допоможе тобі на шляху до величі, в цьому немає  сумніву. Ні?
– Тільки не Слизерін. Прошу, будь ласка, визначайте будь-куди, тільки не Слизерин.
— Що ж, якщо Ви впевнені... хай буде... Гриффіндор!