Я була співрозмовницею нудьги і туги і полонянкою розпачу.
Я запалювала смолоскипи печалі на всіх шляхах очікування.
Щодня птах Рох летів на небесному просторі бажання.
Сподіваючись, що якийсь голуб принесе від Вас звістку.
Або ж хмара проллє благодатну краплю на долину спраги.
— А все ж він сексі. І дуже. Чи не знаходиш?
- І що в ньому сексуального?
— Наприклад, попа дуже гарна.
— Це просто фасон трусів такий.
— Жінки завжди залежатимуть від милості чоловіків. Краще дбати про себе.
— Ми заручники не вашої милості. А ваші слабкості.
- Сказати, що я думаю?
— Питання із заздалегідь відомою відповіддю...
— Може, досить довгого та щасливого життя зі мною?
- Та поки...
- Сем, ти любиш мене?
- А як ти думаєш?
— Ти цього не кажеш.
- Про що ти?! Я завжди це говорю!
- Ти кажеш: "Я теж". Це інше.
- Для багатьох "Я люблю тебе" - чергова фраза.
— Іноді треба чути. Мені потрібно.
— Слухайте мене, ви всі троє. Ви втручаєтеся в те, у що заборонено. Це небезпечно. Те, що собака охороняє це секрет професора Дамблдора та Ніколаса Фламеля!
— Ніколаса Фламеля?
- Даремно я це сказав. Даремно я це сказав...