Він ніколи не залучався, відомостей про його роботу немає  і на Фейсбуці його немає. Таке враження, що його не існує.

— Вони сюди приходять поспати?
- Ні. Вони приходять, щоби їх розбудили. Сон перетворився для них на реальність

Я спостерігаю за Вами сім днів і дійшов висновку, що Ви гідні мене!

— Я обійняв би тебе, якби ти справді був тут.
- Я тут.

— Виходить, ти закохана в Османа?
— Чого це ти взяв?
— Це як із захворюванням. Якщо в тебе воно є, то ти бачиш, у кого воно є. Для цього є навіть групові терапії. Думаю, для закоханих теж мають бути такі гурти, бо тільки ми розуміємо один одного … Мене звуть Ішиком, маю зізнатися, я закохана.
— Ласкаво просимо до нас, Ішику. Як ти дізналася, що я закохана?
— Загалом це дуже просто. Куди б ти не пішов... нікого іншого тобі немає, тільки він. Ти озираєшся в пошуках нього. Ось він усміхається, або засмучений, хмуриться, наче щось трапилося. Тебе це хвилює. Чи дивиться він на тебе? Чи думає про тебе? І інші подібні питання. Тебе хвилює лише те, що стосується його. Все інше втрачає сенс. Ти відмовляєшся від своїх зобов'язань.
А ще є самота. Хочеш бути сама і думати тільки про нього. Ти хочеш промотати весь час, який ви не разом, щоб скоріше зустрітися. Все влаштовано так. Думаю, кохання – це захворювання.

- Не важливо, що ти гарна. Я люблю тебе і таку.
— Не хвилюйся, це все обвисне з віком. А поки ми тут стоїмо, я набираю вагу.
- Це заспокіює.

- Вітання. Поки що.
— Радий був поговорити.

Досвіди з електрикою, дорогий товаришу, потрібно ставити на роботі, а вдома електричну енергію слід використовувати у виключно мирних, домашніх цілях.

— Як тільки я побачив тебе, то зрозумів, що з головою в тебе все добре.
— Якби було добре, я б тут працювала?!

У нас не так багато свят, які ми відзначаємо всією країною. Це вдала гра збірної Росії з футболу та Новий рік. Але, оскільки, другий празник ми відзначаємо набагато частіше, про нього і піде мова...