Коли комп'ютер зникне через баб, без образ, або вб'є себе через зайву вагу, тоді, можливо, я ще повірю в штучний інтелект... (Якщо комп'ютер закохається в програмістку, без образ, або накладе на себе руки, тому що він погладшав, тоді я повірю в штучний розум.)
Влада – це моя їжа. Бій - це мій відпочинок. Кров – це мій кисень. Політика - це моя кров. Сон мій ворог. Мої вороги - мій видобуток.
— Ми приречені? Я про людей...
— Це у вашій природі знищувати себе.
— Ну, що тут у нас: російська кухня, французька, італійська, японська. Це що таке?!
— Село, це«ф'южн» називається. Вся кухня світу від заходу до сходу.
— Треба спробувати, борщ із ролами, мабуть, добре поєднуються. Пельмені з моцарелою... Що ще? Піца, суші, оселедця під шубою, люля-кебаб. Я ж тобі казав, тут десь має бути активоване вугілля.
Проблема в тому, що коли ми не можемо знайти логічну відповідь, ми задовольняємося ідіотською.
- Може, сходимо разом повечеряти в суботу?
— Я в суботу виходжу заміж!
— Тоді в п'ятницю?
— Ну, чому люди ненавидять проводити Різдво на самоті?
— Тому що це означає, що їх ніхто не любить.
- Ти знаєш багато дивного. Яка температура кипіння мозку?
— А я ж пам'ятала...
— Не можу зрозуміти, що він зробив поганого?
— Він нагадав людям про людяність.