- Як тебе звати?
— Не кажи їм, як тебе звуть, Альфреде!

- Хто він? Білий? Індіанець?
— Мам, мені час...
— Стій! Нам треба все обговорити! Ти охороняєшся?

— Знаю, мене важко зрозуміти...
— Ні, зовсім не складно. Ти збожеволів.

[Моніка розмовляє з Джо та Чендлером по телефону]
— Хлопці, їсти хочете? У нас із Річардом від обіду дещо залишилося, курчата з картоплею... Що на мені надіто?... Якщо чесно, нічого, крім кухонних рукавиць.
[Джо з Чендлером вдаються]
— Нічого, ось ти колись будеш справді голою, а ми не прийдемо.

Справа в тому, що я закоханий у неї. І це зводить з розуму. Я не контролюю це.

— Тоді в танку, чому ти вирішив ризикнути заради мене?
— Називай це дурною, наївною надією, але якщо я потраплю в таке ж глибоке лайно, то, може, й мене хтось виручить, напевно, я ще більший дурень, ніж ти.

Якщо ти хочеш пекти пироги, це чудово. Якщо ти хочеш збудувати кар'єру, це теж чудово. Займайся і тим, і тим чи тим, ні іншим. Це не має значення. Тільки не засуджуй те, чим вирішила займатися інша людина.

- Подумаєш, весілля! Ящик дорогого шампанського, м'ясо та паштет, можна засунути в морозилку! З'їжте за тиждень!

Все-таки хоч би як ми ставилися до змін, вони відбуваються. Іноді ми отримуємо не те, що хотіли, часом переконуємося в тому, що мали рацію, а буває, що через зміни ми приходимо у вихідну точку. Головне — вірити, що всі зміни в житті на краще!

Мабуть, немає  на світі гіршого за дурня, ніж старий дурень!