Ця історія — інтерлюдія між двома світовими війнами, коли свобода і здоровий глузд канули в лету.

— Боже, ти помер! Ти помер! У тебе серце не билося!
— Нічого, зараз запрацювало.

Друзі, не бійтеся! З Тіа Дальмою я давно в дружбі, не розіллєш водою! Ми з нею як брат із сестрою. Були. В минулому. Давно...

Якщо хочеш гарного результату — працюватимеш не покладаючи рук.

Простота – суть будь—якого гарного плану.

— На Хелловін ми з Крістен будемо близнюками Олсен. Я тобі дзвонила, але ти не брав слухавку.
— Камілло, ти ж знаєш, я народжений, щоб бути Ешлі при Мері—Кейт!

Лише квіти живуть по—справжньому. Живуть відраховані ним дні так відчайдушно цвітучи, ніби краще розуміють людей швидкоплинність життя.

Важливо лише те, яку оцінку ти даєш сама собі!

— Ось флейта, зіграйте на ній щось.
— Принце, я не вмію.
— Але я вас прошу.
— Але я не знаю, як взятися за це.
— Це також просто як брехати: перебирайте отвори пальцями, вдуйте ротом повітря і з неї поллється найніжніша музика.

— Майку, не можна прилітати в Лас Вегас і говорити з Мо Грін таким тоном.
— Фредо, ти мій старший брат, і я тебе дуже люблю, але ніколи ні з ким не йди проти сім'ї... Ніколи.