Я дочка адвоката і не ставлю запитань, на які я маю відповідь.

Бідолашні не можуть посилати ***.

— Я вважаю, що коли ви любите когось і ця людина любить вас, ви однозначно вразливі. Він здатний заподіяти вам такий біль, який не зможе заподіяти ніхто інший.

Як же все—таки складно змінюватися, особливо на краще. Хтось упевнений, що він ідеальний, і змінюватися повинні інші. Хтось вважає, що змінюватися надто пізно, а може, просто боїться це робити. Але одне я знаю точно: заради коханої людини можна і треба змінюватись.

Без уяви ми були частиною тупого стада.

— Перед моїми очима пролетіло все твоє життя.
— Ну і як вона  тобі?
— Вона  вартує того, щоб за неї померти.

Я не вмію простягати руки вперед, я не вмію чіпати речі. Втім, коли я щось чіпаю, то нічого не відчуваю.

— Якщо ви директор, ви думаєте, все можете собі дозволяти? Знищувати! Топтати!
— Вас — так.
— Бити, так?
— І буде мало.

Хтось колись сказав, що смерть — не найбільша втрата життя. Найбільша втрата — це те, що вмирає в нас, коли ми живемо.

— Ну все, вистачить з мене цього зухвалого балакуна... За борт його викинути з кінцем.
— Це Бард. Його звуть Бард.
— Звідки ти знаєш?
— Ну—у—у... я спитав його.