— Отже, що за стратегія?
— Ти посміхайся. А ти, Артуре, не посміхайся.

Демони біжать, коли добра людина йде на війну.
Настане ніч, проганяючи сонце геть,
Коли хороша людина йде на війну.
Дружба не рахується, а любов бреше.
Ніч прийде і темрява прийде,
Коли хороша людина йде на війну.
Демони біжать, то ціна відміряна.
Битва виграно, але дитину втрачено.

Спати в труні – це небилиці. Я сплю в морозильнику. До речі, піца з часником — це смачно, тільки іноді це псує побачення. Якщо бризнути на мене святою водою, я промокну. Розп'яття? Так, будь ласка, якщо вас це заводить. Так, і я напевно не вмію перетворюватися на кажан. Хоча це, звичайно, було б круто.

— Школярка? Жах, Скотт!
— Хто тобі сказав?
— Уоллесе, хто ж ще.
— Уоллесе, ну ти й трепло!
— Ти мене знаєш.

Сни більш ніж реальні, коли ми в них перебуваємо, і тільки прокинувшись, усвідомлюємо, наскільки вони незвичайні!

— У мене є дівчина.
— Заспокойтеся, я тільки спитала, чи вільний стілець!

— А я вам довіряв.
— Чи не наймудріше твоє рішення?

Я знаю, що ти думаєш, але це не так. Навпаки, якби це було так, то й могло бути так, а якби це могло бути, то так би воно й було. Все логічно.

Чим більше ми дізнаємося про Всесвіт, тим більше розуміємо, як мало ми знаємо. Тільки зруйнувавши всі помилкові перепони та заборони, можна отримати доступ до справжнього знання.

Шекспір ​​каже: "Все добре, що добре закінчується". Але іноді все просто закінчується.