— Господи, тебе що, весь день доведеться вбивати?
- А що, тобі ніколи? Якщо ти поспішала, то могла б убити мене ще в полі.
— Але ж ми ледве познайомилися. Я психопатка, а не грубіянка.

Краще мати розбите серце, ніж його зовсім.

- Ні! Це не правда!
— Це твоя неправда, бо… помовчи!

— Лікарю, що зі мною відбувається?
— Нічого, все гаразд.
- Не все, ти вмираєш.
- Лікарю!
— Ну так, звичайно, якщо ми їй збрехаємо, вона  різко видужає!

Крейгу, я ж казав тобі не чіпати це! Що це? Незнайома і, очевидно, отруйна речовина! "О-о, у мене є геніальна думка: я сунуся туди рукою!"

- Важко переварити? Маленька коробочка з величезною кімнатою всередині. І як це можливо? Поясню.
— Це інший вимір...
— По суті, це інший вимір... Що?
— Після випадку з ув'язненим нуль, я багато читав про нові наукові теорії. Надсвітлові подорожі, паралельні всесвіти.
— А мені так подобається, коли хтось каже:« Вона всередині більша, ніж зовні!» Я завжди на це чекаю.

— Ким би ви не були, ви щойно врятували мені життя.
— Повірте мені, це випадково сталося.

- Мені що, пошукати інструкцію?
— Я викинув її у наднову зірку.
— Викинув інструкцію в наднову? Навіщо?!
— А тому, що я з нею не згоден! І не говори зі мною, коли я злий!

— Хіба крига горить?
— Крига може горіти, дивани вміють читати. Це ВЕЛИКИЙ Всесвіт!

О, що говорить сніг. Люблю все нове.