— Він щось плутано пояснював. Він на щось хворіє?
- Так. Скінчений. Знаєте такий діагноз, лікарю?
- Як ви себе почуваєте?
— Скінчений, як ти почуваєшся? Запитують.
- А?
— Хрін, візьми два — барабанити будеш!

— Ну ти знаєш, як це хрінова, коли ти когось любиш, а він тебе навіть не розглядає в цьому вигляді?
— Я вже знаю, повір...

— Вибачте, Грицько сказав, що ви найкращий слідчий на даний момент у цій будівлі.
— І він має рацію. На сто відсотків. Хтось у відпустці, хтось у справах, хтось у прокуратурі. А я тут єдиний. Отже, по-любому найкращий.

— О, здрастуйте, товаришу підполковнику!
— То я щось не зрозумів, що ти тут робиш? Ізмайлов, чи що, всьому відділу картки роздав?
— Гриша заміщаю. Він зайнятий.
— Стривай, а як ти можеш його заміняти? Ти ж слідок. Твоя справа папірця в кабінеті писати.
— Так, а як інакше? Я один в курсі справи.
- М-м. Зрозуміло. Так, ну це тоді все зрозуміло — це фініш чого. Чунга Чанга. А, і що ви робите соромлюся запитати?
— Ну, на живця ловимо.
- Мг.
— Гроші поклали до кабінету.
- Мг.
— Усім розповіли.
— А чому ж ти тоді не в кабінеті?
— Так, я поставив камеру.
- А-а.
- Ну. Злодій прийде.
- Ага.
— Я, отже, подивлюсь хтось.
- Ага.
— Потім затримаю.
- А якщо він у масці буде?
— Із цим уже складніше.
- Знаєш чому? Так, бо ти дебив, Мухічу. Ти, розумієш це, чи ні? І покоління у вас таке саме. Я, я, не розумію взагалі десь. Ви не хочете вчитися. Ви думати не хочете головою взагалі. Де це ПТУ, де вас випускають? Ти скажи. Я приїду туди, спалю це до чортової матері.

- Пісюн. Голі жінки. Попа. Два писюни. Груди четверті. Голі люди. Сідниця права.
— Ігоре, що з тобою? Що в тебе в голові? Навіть закінчену брехню тут такого не побачить. Яка сідниця? Де тут сідниця? Які голі люди? Це дерево. Це очевидно дерево.
- Аа. То теж можна було відповідати?
- В сенсі?
— Ну, я подумав, раз ти лікар по сексу, треба виглядати щось пустотливе.

— Це меч Елартара.
- Кого?
- Елартар - ельфійський король. Я присягав йому на вірність.
— Ти присягав на вірність королю ельфійському?
- Так
- Ти що тут наркоманиш сидиш?

— Мухічу, тобі потрібен вітамін«Ю».
- Навіщо?
— Щоб не було зморшок на бію.

— Значить, замість серйозної кар'єри, живемо в цьому фітнес-клубі, так?
— Одну секундочку...
— А-а. Я... обов'язково зателефоную.
- Це моя зарплата.
- Та ну нахер!

— Коротше, коли я в армії служив...
— Ти в армії служив, чи що? У хлібобулочних військах?

— Ігоре, думай про Віру.
— Господи, пробач мені мої думки гріховні.
— Та не про ту віру. Про Віру, про твою дівчину.