— Дядечку, який тільки виглядає як дроу, а насправді гном, якого навіть папка поважає, а якщо я туди кину монетку, Безодня у відповідь кине в мене золотом?
Ось тепер тихо у храмі було довго.
Усі думали. Гноми так взагалі жадібно на Безодню поглядали, Безодня мовчала — хто її знає, насторожено чи байдуже. А Юрао думав, чого відповісти дитині, та й усім теж.
— Сумніваюся, — зрештою видав він, — бо є підозри, що Безодня теж трохи гном…