- Шеріл, що таке? Що трапилося?
- Джейсон. Його немає.
— Я знаю, я знаю, що його немає.
- Ні, ти не знаєш. Ти не розумієш. Він мав повернутися.

Усі підходять до мене. І обіймають мене. Кажуть, що мені має стати легше, адже вбивцю мого брата нарешті спіймали. Що цей кошмар скінчився. То чому мені не легше?

- Але дозволь мені допомогти тобі допомагати Поллі.
- Ти вважаєш Поллі божевільною.
- Так, я думаю, що вона божевільніша, ніж серійний убивця на наркоті, і що? Вона  вагітна від Джейсона - це все переважує.

Тільки не в школі Рівердейл. Тут його винайшла я, я є червоний колір.

- Вероніка, ласкаво просимо до Річкових Лисичок. Бетті... удачі наступного разу.
- Стривай... що? Чому? Тому що ти не змогла перетворити Бетті на стерву?
- Мені потрібні дівчатка з вогнем у команді.
- Я знаю, що тобі треба, Шеріл. Бо знаю, хто ти. Ти вважаєш за краще, щоб люди тебе боялися, а не любили, тому ти використовуєш страх і залякування. Ти багата, так що тебе ніколи не притягали до відповідальності, але я живий доказ, що ця впевненість, це право, яке ти носиш на голові, немов корону, воно не на довго. Зрештою, прийде розплата. Або, може, ця розплата вже настала, і, може, ця розплата – це я. Бетті та я йдемо в комплекті. Хочеш одну – береш обох. Ти хотіла вогню? Вибач, Шеріл-бомбочка, моя спеціальність – лід.

Хоч би хто вбив Джейсона, він зробила йому боляче. Може, Джейсон теж робив людям боляче. Якщо він зробив боляче Поллі, я перепрошую.

У бабусі недоумкість і циганська кров.

Вау! Ти буквально гірша брехуна, яку я коли-небудь зустрічала!

Ви, пустушки, навіть не проголосували. Отже, ви, тихоні, занадто тупі, щоб скористатися своїми правами, і у вас словниковий запас, як у смаженої картоплі. Вважайте, що це ваше останнє тренування як Річкових Лисиць і ваш останній тиждень як мої підручні. Ви звільнені по всіх напрямках. Це все. Валіть, сучки.