Взимку це місце досить близько до обігрівача, але не настільки близько, щоб змусити потіти; влітку ж, воно якраз на шляху повітряних потоків із відкритих вікон, он там і он там; воно під таким кутом від телевізора, що й не прямо, тому звук гарний, але й не так далеко, щоб створити спотворення картинки... Я можу і продовжувати, але ясна сутність.
— Ти йшов коридором, натрапив на міжпросторовий портал, який перекинув тебе на п'ять тисяч років у майбутнє, в якому, користуюся перевагою та технологією, ти побудував машину часу, а зараз повернувся, щоб взяти нас із собою у сім тисяч десятий рік, де на роботу в мислинарій нас возитимуть телепатично керовані дельфіни, що літають?
— Я наробила дурниць. Ти наробив дурниць. Може визнаємо, що ми квити, і продовжимо жити як і раніше? — Я не робив дурниць. — Давай підемо на компроміс. — Я вже на нього пішов. Я готовий визнати, що ти наробила дурниць.
— ТБ пропав. — Як і наші ноутбуки! — О Боже! О Боже!! О Боже!!! [в середині фрази біжить до своєї кімнати, потім повертається] Все гаразд, вони не зачепили мої комікси!