Еміль Золя. Жерміналь
Катріна навіть не встигла розсердитись: він тримав її за талію, кружляв їй голову ніжними словами. Яка вона дурна, навіщо боятися? Невже він хоче заподіяти зло такій милці, м'якій, як шовк, такій ніжній, що він готовий її з'їсти.