- У нас, - сказала Аліса, важко переводячи дух, - коли довго біжиш з усіх ніг, неодмінно потрапиш в інше місце.
- Яка повільна країна! – сказала Корольова.

Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти щонайменше вдвічі швидше!

А ось ще приклад на віднімання. Забери у
собаки кістку - що залишиться?
Аліса замислилась.
— Кість, звичайно, не залишиться — я ж її відібрала. І собака теж не залишиться - вона
побіжить за мною, щоб мене вкусити... Ну, і я, звичайно, теж не залишусь!
— Значить, на твою думку, нічого не залишиться? — спитала Чорна Корольова.
— Мабуть, нічого.
— Знову не так, — сказала Чорна Корольова. — Залишиться собаче терпіння!

- Перейдемо до Домоводства, - сказала вона. — Звідки береться хліб? Відповідай!
— Це я знаю, — радісно почала Аліса. — Він дбає…
— Дбиться? - повторила Біла Корольова. — Про кого це він дбає?
— Нема про кого, а з чого, — пояснила Аліса. — Береш зерно, мелеш його...
— Не зерно ти мелеш, а нісенітницю! - відрізала Біла Корольова.
— Обмахніть її, — з тривогою сказала Чорна Королева. — А то від розумової
напруги в неї почнеться жар!

Якщо не знаєш, що сказати, говори французькою!

— До речі, — промовила Біла Корольова, опускаючи очі і нервово ламаючи руки, — минулого тижня у п'ятницю була така гроза! Тобто я хотіла сказати – у п'ятницю!
Аліса здивувалася.
— У нас, — сказала вона, — більше однієї п'ятниці не буває!
- Яке убожество! — пирхнула Чорна Королева. — Ну, а у нас буває шість, сім п'ятниць на тижні!