— А чому однією щіткою користуватись не можна, а одним милом можна?
— Бо мило — не щітка. Воно саме себе очищає.
- Гаразд. Тільки коли підеш у душ, подумай про те, що я мою в останню чергу, а ти в першу.

— Хто це тут кинув папірець?
— Це я, мабуть. Записав дещо на листку, щоб не забути, а потім вирішив, що й так все запам'ятаю, і зім'яв листок... і вбити мене мало.

- Ти що, відкрив столярну майстерню?
— Ні, я вирішив зробити столик для листів, але потім передумав і вирішив.
— Збудувати пошту?!

Кажіть голосніше! Нам же дуже погано чути, коли ви так шепочетесь!

— Ну, мені час, у мене побачення з Ендрією, ні, з Енжелою, ні, Ендрією... про Боже...
— Енрія кричить, а в Енжели кішки.
- Точно, дякую. То Джулія, я пішов.

Коли я п'яний, мене важко утримати в рамках дружби.

— Вгадайте, що трапилось у мене на роботі?
- Динозаври померли мільйон років тому?

— Ви тільки подивіться на це залізо: пам'ять 24 мегабайти, жорсткий диск 2 гігабайти, вбудований швидкісний модем, CD-ROM, інфрачервоний порт.
— Здорово, а що ти на ньому робитимеш?
- Що-що - в ігри грати!

— Ти що, зовсім голий?
- Ні, в жіночих трусиках.
— Ти їх завжди носиш?
— Ні, сьогодні вперше вдягнув.
— Ось біда, тільки людина вирішила одягнути жіночі трусики і тут таке...

— Ну, що мені дати дев'ятнадцять?
- Так. За шкалою від одного до десяти, де десять означає ідіотський вигляд, тобі цілком можна дати дев'ятнадцять.