— Значить, п'ємо у темряві?

— Коли почав, було ще ясно.

— Це лише на кілька днів.
- "Всього на пару днів"? Джек Потрошитель убив всього пару повій, адже не пробачили!

Сарказм - доля переможців.

З ерекцією не посперечаєшся.

— Це не правильно, я щомісяця посилаю аліменти на одяг, харчування, взуття! На все, навіть на кросівки!
— Алан, ти як хворий на хворобу Альцгеймера в публічному будинку... Весь час дивуєшся, що тебе мають! …І не хочеш за це платити!

— Цей одяг виглядає по-ідіотськи.
- Тобі десять. Усім байдуже.

— Довго це ще продовжуватиметься?
- Ти про що?
— Це безпробудне пияцтво, нескінченні вечірки, безсистемні ставки.
- Важко сказати. Спробую робити це через день.

Для щастя одних баб мало. Потрібні ще бабки.

— Алан, друже, мене трохи починає напружувати, що ти п'єш.
— У мене немає  проблем із цим.
- А в мене є. Ти хльощеш мої найкращі запаси!

- Я намагався з ним спілкуватися. Він каже одне, а робить інше.
- Йому 10! Мозок як у колібрі.
- І що робити, коли він не слухається?
- Покарати, відібрати комп'ютер, телевізор, іграшки.
- Ти вже все відібрав. Мені що забрати його інгалятор від астми?!