Не знаю, чи бувало в тебе таке почуття. Що хочеться заснути на тисячу років. Або просто не існувати. Або просто не знати, що ти існуєш. Або щось подібне. Це бажання дуже болісне, але воно з'являється, коли я почуваюся так, як зараз. Ось чому я намагаюся не думати. Я просто хочу, щоби все перестало обертатися.

Це чарівно, як усі роблять вигляд, що люблять один одного, коли насправді не виявляють навіть симпатії.

Від свого психіатра я знаю: для того, щоб тобі стало краще, спочатку має стати гіршим, але це«гірше» надто затягнулося.

— Чарлі! Як я виглядаю?

— Як кінозірка.

І я гадаю, що вони зрозуміли. Чи не щось конкретне. Просто зрозуміли. І, думаю, це все, що може бути потрібне від друзів.

— Чому добрі дівчата закохуються у поганих хлопців?

— Ми закохуємося в тих, на кого, як нам здається, заслуговуємо.

— А можна дати знати, що заслуговують на краще?

— Можна спробувати.

Я завжди вважаю останню прочитану книгу найкращою, доки не візьмуся за щось нове.

— Який твій улюблений фільм?
— Не знаю. Як на мене, вони однакові.
— А книга?
— "По той бік раю" Скотта Фіцджеральда.
— Чому?
— Я прочитав її останньою.

Навіть дивно, що для мене це було важливим.

— Як просувається твій перший роман?
— Так кошмарно, що я весь час мрію, щоб один із нас помер від раку. Тоді мені не доведеться рвати з нею.