- Я ніколи не був молодим. Той Хічкок, яким я був, помер. Ось тобі ще один приклад колючок пам'яті. Я не хочу сісти на них голим задом, дякую. Я завжди вважав, що вмираєш кожен день і кожен день тебе чекає акуратний дерев'яний ящик з твоїм номером. Але ніколи не треба повертатися назад і піднімати кришку ящиків і дивитись на себе того минулого. Ти вмираєш у своєму житті тисячу разів, а це вже гори мертвяків, і щоразу ти вмираєш по-своєму, з іншою гримасою на обличчі, яка стає все жахливішою. Адже кожен день ти інший, незнайомий собі, кого ти вже не розумієш і не хочеш розуміти.