Мій світ з нічого перетворився на все, і я гордий за себе. В очах дітей я бачу власне світло, в їхньому сміху звучить моє щастя. Сім'я, про яку я і мріяти не наважувався, – моє благословення. Діти виростуть і стануть набагато кращими за мене.
Ти для мене не якась перемога, ти для мене все! Ти моє дихання, мій біль, моє серце, моє життя!
Сваритися краще, ніж ігнорувати одне одного. Кричати краще, ніж мовчати.
Так, ти не така, як я, а я не такий, як ти, але тому ми підходимо один одному. Ми різні, але ми схожі. Якось ти сказала мені, що я роблю тебе гіршою. А ти робиш мене краще. Я знаю, ти теж це відчуваєш, Тесса. Так, я ні з ким не зустрічався до тебе. Ти змушуєш мене хотіти бути чиїмось, хотіти бути кращим. Я хочу, щоб ти вважала мене гідним себе, щоб ти хотіла мене так само, як і я тебе. Я хочу сперечатися з тобою, навіть кричати, поки один із нас не визнає, що ми не маємо рації. Я хочу змушувати тебе сміятися та слухати твої міркування про класику. Просто… ти мені потрібна. Я знаю, що буваю жорстоким іноді... добре, завжди, але це тільки тому, що я не знаю, яким ще можна бути. — Він переходить на шепіт, очідико горять. — Я був таким дуже довго. І я не хочу більше бути таким. З того часу, як зустрів тебе.