— Це що було?

— О, нісенітниця — дірка у фюзеляжі. Тепер нікому з нас не врятуватись.

— Так, Пилипе, якщо щось не так — скажіть!

— Радий був познайомитись...

— Хлопці з вулиці не знають жалю.

— У цьому все й річ. Я не хочу, щоб мене шкодували.

— Це з«Тома та Джеррі», так?

— "Том і Джеррі". Який дурень! Допоможіть, це ж шедевр!

Можливо, я наївний, але, сподіваюся, у мене є ще щось хороше, крім банківського рахунку.

— І в цьому дивному, неживому та нечуваному світі...
— Подзвоніть їй.
—...Де сфінкс та серафим зливаються в ефірі...
— Подзвоніть їй!

Я не хочу, щоб мене шкодували. Він часто простягає мені телефон. Він забуває.

Це те, що аж ніяк не лікується. Лікарі називають це«фантомними болями».

- Ну ось, Філіпе. Я не залишаюся на обід…
— Чому?
— Ви не залишитеся один... так вийшло, що зараз у вас побачення.
- Побачення, ти це про що?
— Не психуйте, все буде добре… тільки цього разу ви не втечете.

Найстрашніше не те, що я в кріслі, а те, що без неї.

— І як вам, добре живеться за чужий рахунок?
- Що?
— Вас зовсім не бентежить, що ви живете за рахунок інших, і совість вас зовсім не турбує?
— Ні, дякую. А вас?