Єдине, про що я жалкую, що мені не вистачить часу прочитати всі книги, які хочеться прочитати. Але коли я дивлюся на хмари, що пливуть, або роблю дурниці — які дурницями зовсім не вважаю, — я не втрачаю час, тому що бачу, як воно минає. Головне — відчувати його не як стрілу, що летить, але як вічний подарунок.

Я думаю, що краще бути обдуреними в людині, чому йому не довіряти; це і є, я впевнена, єдине моральне правило: завжди бути, наскільки це можливо, гранично добрим і гранично відкритим; і тоді нічого не страшно.