Я терпіла, до крові прикусивши щоку, до м'яса обдираючи пальці в спробі хоч за щось зачепитися. Я терпіла тому, що нікому більше йти сюди, нікому більше ризикувати своєю шиєю. Ось так буває... Хтось стає героєм не за покликанням, не від надлишку доблесті та вміння, а тому що більше нікому... І це ніякий не героїзм, а справжня боягузтво.

- І взагалі, ти несправжній!
- Ну і що! Он у тієї дівчини груди теж несправжні, але ніхто ж не бігає і не кричить:«Ой, несправжні груди!»
— Це різні речі: її груди можна доторкнутися, а тебе — ні!
- О, ти хочеш помацати її груди???

Щоб зустріти принца, потрібно самій бути хоч трохи принцесою!