Я не бачу тебе, але я знаю, що ти тут. Відчуваю. З самого приїзду я відчуваю, що ти бовтаєшся десь поблизу. Хотів би я побачити твоє обличчя, зазирнути тобі у вічі, сказати тобі, що тут добре. Добре просто до чогось торкнутися. Ось прохолодно, приємно...
Покурити, випити кави. А зробити це одночасно – просто фантастика.
Або малювати: знаєш, береш олівець і проводиш жирну лінію, а потім – лінію тонша, разом виходить красиво.
Або коли замерзли руки, потираєш їх, дивись, це здорово, так приємно! Стільки чудових речей! Але ти не тут, це я тут.
Хотів би я, щоби ти був тут.
Хотів би, щоби поговорив зі мною. Тому що я друг. Companero!