— І що нам тепер робити?
- Як що? ПШЗ!
- Що?
— Продовжувати ворушити дупою.

Цікаву ремарку залишив У. Черчілль на полях конспекту однієї своєї мови:«Довід слабенький — треба кричати!»

— Томас Шелбі був прохідником та підривником. І його прохання настільки забавні, він просить міністерство дати йому експортну ліцензію імперії і вказав конкретні країни: Індія, півострів Малако, Канада та Росія. Також він планує перевезення фабричних товарів з Бірмінгема до Попленду.
— І ви збираєтесь виконати його прохання?
- А що такого, майоре Кемпбелл? Ми просимо його вчинити вбивство від імені корони, він ризикуватиме своїм життям, його прохання на цьому тлі мінімальні. Загалом перекинутися парою слів за ланчем із міністрами.
— Сер, за всієї поваги, Томас Шелбі — вбивця, головоріз, бандит та гангстер.
— Так, але він рив тунелі під ворожим фронтом, щоби нам не знесли голови артилерією.

— Любите краєвиди?
- Взагалі так. З ними менше метушні, ніж з портретами. Дерево не поскаржиться, що його погано намалювали.