Габріель Гарсіа Маркес. Сто років самотності

— Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш скоро померти.
— Скажи йому,— усміхнувся полковник,— що людина вмирає не тоді, коли має, а тоді, коли може.

Докладніше

Габріель Гарсіа Маркес. Сто років самотності

- Гадіно! - крикнула Урсула.
Амаранта, яка почала складати одяг у скриню, вирішила, що мати вкусив скорпіон.
- Де він? — злякано спитала вона.
- Хто?
- Скорпіон, - пояснила Амаранта.
Урсула тицьнула пальцем у серце.
- Тут, - сказала вона.

Докладніше