Дмитро Ємець. Мефодій Буслаєв. Скляний страж
Я, як і раніше, тебе люблю, але абсолютно тобі не вірю. У тебе очі людини, яка зірвалася з даху, але все ще дурить себе, що стоїть на карнизі.
Я, як і раніше, тебе люблю, але абсолютно тобі не вірю. У тебе очі людини, яка зірвалася з даху, але все ще дурить себе, що стоїть на карнизі.
Не надто розкидайся! Щастя — продукт, що швидко псується, і в магазини не повертається.
Будь пухнастим усередині та броньованим зовні.
Воно, звичайно, я дівчина приємна багато в чому, інтелектуально підкована, морально вгодована, з тридцятьма кілограмами зайвих вітамінів на талії. Молоді люди дихнуть у мене від кохання швидше, ніж я встигаю сказати так. Крім того, я вмію брати кров із пальця та друкувати на машинці.
Загалом щоденник — корисна штука. Наче фото душі.
Людина не повинна ні до чого прив'язуватись. Він повинен любити, шалено любити, усією душею, але не прив'язуватися.
Нехай хтось ще в'якне, що моя постать далека від ідеалу! Це убогий ідеал далекий від моєї постаті.
— Тобі потрібні неприємності?
— А що є зайві? Якщо на халяву, тоді чому ні? Халява на те й халява: бери більше, ховай далі.
Який жах! Такі речі не спускаються! Треба йому помститися! Давай дочекаємось зими і підмовимо його лизнути язиком залізяку?
Здається нам туди! Може, звичайно, і не туди, але тут нам нічого робити!