— Пане осел,— говорив він дорогою,— ти слухняно біжиш за двома-трьома жалюгідними головками реп'яха, а ціле поле реп'яха ти кинув. Так само роблять і люди: одні женуться за квітами слави, які Фортуна тримає в них перед носом, інші — за квітами баришів, треті — за квітами кохання. А наприкінці шляху вони, подібно до тебе, переконуються, що гналися за дрібницею, позаду ж залишили дещо важливіше — здоров'я, працю, спокій і домашній затишок.

Та, що дає нареченому завдаток ще до шлюбу, задарма роздає потім іншим весь свій товар.