У мене є вади, але ностальгія не серед них.

- Командуй, капітане.
- Добре, слухайте. Поки не закриємо портал, їх потрібно стримувати. Бартон, піднімайся на дах. Дивись в обоє. Шукай групи та одинаків. Старк тримає периметр. Якщо хтось відійде далі, ніж на три квартали, жени назад чи спекли.
- Підкинеш мене?
- Звичайно. Тримайся міцніше, Леголасе.
- Тор, притисніть їх на виході з порталу. Загальмуй їх. У тебе блискавки. Підсмаження ублюдків. Ми з тобою (Наташе) залишаємось на землі. Будемо битися тут. А Халк... Вріж їм.

- Тепер іди застібай.
— Ну ось...
— На всі пряжки.
— Вони близько...
— Бантик не треба.

- У мене є армія.
- А у нас Халк!

Нерви і так були ні до біса... але я чогось увімкнув телевізор.

— Інтелектуальна розвідка-організація й боїться інтелекту... Якось не круто.

— Чому ти так пихкаєш, Тоні?
- Я бігаю. У каньйоні.
— Ти ж їдеш машиною.
- Так, я їхав у каньйон побігати.

— каже життєздатна модель Тоні Старка. Залиште повідомлення.
- Це терміново!
- Тоді термінове повідомлення.

— Цей хлопець не зі слабаків.
— Ти теж непоганий… для твоїх років. Дружиш із аеробікою?
- Що?
— Така зарядка. Ти багато пропустив... поки був Капітаном-Сосулькою.

- Без образ, але я не працюю в команді.
- Так. Хлопець у броньованому костюмі. А зняти – хто ти без нього?
- Геній, мільярдер, плейбой, філантроп.