— А хіба ніч?

— Ніч.

— І давно?

— З вечора.

Ми всі загорнуті в шовкові шати помилок, і нам інстинктивно здається, що ці помилки необхідні для життя.

…добре не брехати, але іноді краще не говорити правду без необхідності брехати.

Є хтось для кожного.

Огидне почуття, коли здається, що ось-ось зловиш думку за хвіст, а вона, посміхаючись, тікає...

— Все жартуєте?
- Давно покинув. Лікарі забороняють.
— З якого часу ви стали ходити лікарями?
— Відразу після смерті...
— Адже гумор — він корисний, жарт, мовляв, життя продовжує.
- Не всім. Тим, хто сміється, продовжує. Тому, хто гострить, — вкорочує. Ось так.