І вони пішли вдвох, без жодного слова, зникли, як примари, самотні й відкинуті від усього, навіть від нашої жалості.
Том узяв рушник і почав знову загортати нерозкупорену пляшку віскі.
— Може, хтось таки вип'є? Джордан?... Нік?
Я мовчав. Він гукнув ще раз:
- Нік?
- Що?
— Може, вип'єш?
- Ні... Я зараз тільки згадав, що сьогодні день мого народження.