— Я також люблю птахів.

— За що ти любиш їх?

— За те, що вони можуть полетіти, коли життя перетворюється на хаос.

Я готуюся до благородної війни.
Я спокійний, я знаю таємницю, знаю, що буде, і я знаю, що ніхто мене не зупинить, навіть я сам.

— Ти віриш у примар?
— Чому ти мене питаєш?
- Не знаю. Не всьому ж бути лайном, правда? Має бути найкраще місце, десь. Принаймні для таких, як ти.
— Але ж не для тебе?
— Відколи ти сюди переїхала, це і є найкраще місце.

Цікаво, що думають мозкоправи, коли їхній багатообіцяючий пацієнт не розмовляє, щоб покарати психіатра?