- Думаєш, у нього рак  мозку?
- Думаю, він закохався.

— Я мушу йти...
— Маю?
— Ну так, винен.
— Подивися... Океане... Тобі подобається?
- Гарний.
— Він нічого не винен. Він може зробити що хоче, але він нічого не винен.

— Любий, як я тобі?
— Я не…
— Ах так, ти не мій милий, я заміжня, а ти взагалі квітка дзвіночок, жодного разу не динь-дин!

Чоловік, за винятком тих божевільних моментів, коли ти любиш його так, що дозволяєш увійти до себе, завжди залишається осторонь. Тому потім, коли ти більше його не любиш, тобі стає неприємно навіть думати про те, що колись він був тобі потрібний.