— Просто любити замало, треба ще бути сумісними.
- Це як?
- Потрібно любити те життя, яке доведеться вести з іншим, розділяти його бажання, прагнення, мати спільні цілі, спільні мрії.
— Як можна це визначити заздалегідь? Так не буває! Не можна пізнати людину відразу. Щоб любити, потрібно набратися терпіння.

— Я справді не хотіла, щоб ти вчора помітив мене.
- Як у день мого весілля?
- Ти знав, що я приходила?
— Дізнався тієї ж миті, як ти увійшла до церкви, і вважав кожен твій крок, коли ти задкувала назад.

— Як гадаєш, нас поховають як героїв?
- Вам це важливо?
- Не знаю. — Вона  вагалася. — Може, й важливо. - Подумала ще. — Ні, мабуть, не має значення. Просто в мене не було гарного весілля, і мені хотілося б розраховувати хоча б на красиві похорони.

Я тону на самоті, і вперше в житті мені здається, що не зможу виплисти.