— Ти вже пробач мого брата, він трохи прибитий. Я Стейсі, це Уоллес його сусід, а це мій хлопець Джиммі. Як тобі Скотт? Мені важко стежити за всіма. Має так багато друзів.
- Гей, Джіммі, вони супер чи відстій?
— Вони ще не почали грати...
— Це була перевірка, і ти її пройшов. Мило, мені присвятили пісню«Сдохни, подонок». Мені подобається.
— Гаразд, мені мабуть час. Скажи своїм подружкам, що я пішла.
- "Подружкам"? Уоллесе! Знову!

— Давай ми говоритимемо про неї, як про хлопця.
— Я зустрів її в бібліотеці. Я прийшов на тусу, і вона теж там. Здається вона  дівчина моєї мрії. Справді, я абсолютно в цьому впевнений.
— Тоді тобі треба розлучитися зі школяркою.
— Що вирішив каламутити одразу з двома? Тоді тобі треба розлучитися зі школяркою.
- Неправда. Хто тобі сказав?
- Уоллес, Хто?
— Та він же непритомний! Уоллесе, як ти це робиш?
- Ну і фіг з ним. Ти найкраще знаєш, як хрінова, коли тобі зраджують.
— Може, займешся ділом?
— Ти маєш рацію, піду всім по асці цю новину напишу. Доки.

- Це ти нібито встаєш на ноги або у тебе дах поїхав?
- Я уточню і передзвоню.