Колись вона думала про те, як мучила б його, зроби він їй пропозицію. Колись вона думала, що якщо він все ж таки вимовить ці слова, вже вона над ним знущається і із задоволенням і зловтіхою дасть відчути свою владу. І ось він вимовив ці слова, а в неї і бажання не виникло здійснити свій намір, бо зараз він був у її владі не більше, ніж завжди. Господарем становища, як і раніше, був він, а не вона.
Чому дівчина неодмінно повинна здаватися дурною, щоб упіймати нареченого?
Ешлі, вам давно треба було сказати, що ви любите Меллі, а не дражнити мене міркуваннями про честь. Вам знадобилися роки, щоб зрозуміти це? Я значу вам не більше, ніж Белль для Батлера. Я любила образ, який сама собі... сама собі намалювала... А ви мені байдужі. Як це могло статися? Тепер не важливо...
Я не маю плакати, я не маю просити. Я не повинна робити нічого такого, що може викликати його зневагу. Він повинен мене поважати, навіть якщо мене більше не любить.
Добре, коли поруч чоловік, коли можна притиснутись до нього, відчути міцність його плеча і знати, що між нею і безмовним жахом, що наповзає з мороку, є він. Навіть якщо він мовчить і лише невідривно дивиться вперед.
Людина не може рухатися вперед, якщо душу її роз'їдає біль спогадів.
Бог свідок: я збрешу, вкраду, уб'ю, але ніколи більше я не голодуватиму, ніколи!
Я змайструвала гарний костюм і закохалася у нього. А коли з'явився він, такий гарний, такий ні на кого не схожий, я одягла на нього цей костюм і змусила носити, не переймаючись тим, чи годиться він йому чи ні. Я не хотіла бачити, що він таке насправді. Я продовжувала любити гарний костюм, а зовсім не його самого.
— Не притискайте мене так міцно, капітан Батлер. Усі на нас дивляться.
— А якби ніхто не дивився, тоді б ви не заперечували б?