- Ти впевнений?
- Досить таки.
— Дін, у нашій ситуації«досить-таки» мене не влаштовує.
— Досить-таки!

— Це...
— Так, чисте залізо, вкрите сіллю. Стовідсотковий захист від привидів.
— Ти збудував притулок?
- У мене була пара вихідних.

- І?
- І що?
— Це круто виглядало? Як у кіно?
- Ти нагрудив у штани!
- Ну звісно! Коли тебе збиває машина, то не до самоконтролю.

Сем [сидячи на підлозі і поклавши руки на спіритичну дошку] : Дін? Діне, ти тут?
Дін [сідаючи навпроти] : Господи, почуваюся, ніби на піжамній вечірці.

— А як зняти прокляття?
- Його не знімають. Від нього тікають.

- А що в конверті?
- Рентген зробив. Гламурна вийшла фотка. Лікарі, м'яко скажемо, офігелі.
- Твою дивізію.
— Кас і тобі зобразив таку.

— Тільки одне запитання: чому жуки та чому саме зараз?!
— Це два питання...

— Чому ти допомагаєш? Це ж тебе не стосується, а ти ризикуєш собою.
— А чому ти ризикував заради вогню?
- Логічно. Тільки не пам'ятаю.
— Я тобі скажу. Все було недаремно. Ти, можна сказати, світ урятував.
— Напевно... Але порятунок світу безглуздий, доки я не врятував сина.

— То чого ти взяв, що бачив саме ангела?
— Просто... він з'явився переді мною, і мене... переповнило таке почуття... розумієш? Немов на мене зійшла благодать і спокій.
— Гаразд, ти просвітлений мій, може, купимо тобі джедайський меч  і відправимо на Дагобу.

- Як спалось?
— Як п'яне немовля.