— То ви ж із санстанції?
— А ми й флористами підробляємо у вільний час.
— І у ФБР, а ще по четвергах лікуємо плюшевих ведмедиків.

— Тут за п'ять миль готель...
— Стоп-стоп, тихіше! Ще по кружечці.
— Краще встати раніше.
— Ти знаєшся на веселощі. Так, бабусю?!

- Дін, сподіваюся, ти дивишся порномультики.
— Загалом, аніме — це вид мистецтва!

— Отже, маленька дівчинка, стигле червоне яблуко. Тобі це нічого не нагадує, казкарю ти наш?
— Припускаєш, що то Білосніжка?
- Білосніжка. Я про неї кінець дивився. Порнуху правда. Там ще була зла мачуха. У-у-у... яка вона  була погана...

— Не хочеться тебе засмучувати, але твій ведмедик хворий. Так, у нього...
— Крижана недуга.
— Льодовикова недуга.
- Хвороба, нетипова для ведмедя його розмірів, але дуже заразна.

- Суцільна хімія. Ти читав етикетку?
- Ні. Я прочитав«пиріг», а решту просто«бла-бла-бла».

- Примари, значить?
- Так.
- Зомбі?
- Точно.
- Лепрекони?
- Дін!
- Вони теж страшні! З крихітними ручками.

— Визнаю, ми й раніше не особливо суворо дотримувалися ритуалів, але це вже надто. Килимок із Губкою Бобом замість напрестольної пелени.
— А ми просто перевернемо його Губкою Бобом униз.

— Ну, як тобі така робота? Схожа на казку?
— Так, якщо, звичайно, у процесі не обійдешся від страху.

— Навіть якби я міг...
— Ти можеш!
- Можу. Але не винен.