Бути людиною означає віддавати свої борги.

— Примари не можуть з'являтися у певні години дня.
— Так, фрики з'являються лише ночами.

— Але якщо ти знаєш, що є зло, то чому не повірити в добро?
— Я бачу, що зло робить із добром.

- Все, ми падаємо!
- Це просто зона турбулентності.
— Ми все одно розіб'ємось, не треба мене втішати!

— Не дай Боже  жити в такому місці!
- Чому?
— Вилизані лужка!«Як справи, люба?». Я б збожеволів...

— Щоправда, навіть у Стенфорді, я так по-справжньому й не вписався в атмосферу.
— Бо ти виродок.
- Так, дякую.
— Я теж виродок і завжди буду з тобою.

-... я не люблю сніг, ясно? Сніг - це круто, коли він йде за вікном, а ти сидиш перед каміном з келихом гарячого пуншу.
- Здається, я жодного разу не пив пунш, - озвався Сем. - Навіть не знаю, як його роблять.
- Я теж, - сказав Дін. - Але пунш мені подобається більше, ніж морозити ноги.

— Чому ти мене не будиш?
- Тому що я класний брат?

— Може це кара, а може це нездорове, гарячкове, хтиве, перекручене, садо-мазо кохання …
— Гаразд, гаразд, щось ти захопився, ковбой! Він хотів сказати, що б не трапилося — ваше кохання живе.

— Касе, ти живий! Де ти був?
— Дозволь я перефразую. Де ти вештався?