— Я не можу зупинитися зараз.

— Можеш. Береш і зупиняєшся.

— Коли я сказав батькові, що боюся відчиняти шафу, він дав мені револьвер.

— А що ти хотів?

— Але ж мені було дев'ять років!

Немає місця краще за вдома.

— Та гаразд, Боббі! Нікому не потрібна ця фотографія.

— Підтримую.

— Мовчати! Ви моє пиво хвилюєте. До того ж, треба мені хоч щось на згадку про ваші жалюгідні морди.

— Ха! Приємно, що тут оптимісти!

— Не даси мені померти спокійно?

— Просто не дам померти.

— Тато відпустив тебе одного на полювання?

— Мені 26, чувак.

— Довбані копи.

— Вони просто роблять свою роботу, Діне.

— Ні, вони роблять нашу роботу, тільки нічого в ній не тямлять, відморозки.

— Дін, тягни тазик.

— Знайшов щось?

— Ні, блюватиму.

— Джерсійський диявол? Я думав, це нісенітниця, місцева небилиця!

— Розповіді про зустрічі з ним існують у тих краях ось уже понад 200 років. За однією версією у нього крила кажана, за іншою — роги та хвіст і ось ще... Кінська голова!

— У газеті скоріше голова Чубакки... Цією тварюки тільки з Трансформером махатись!

— Стривай, а який у нас план?

— Не здохнути!