Не бійся я з тобою!. Сан Санич
Як кажуть у нас в Індії, розумний не питає. Розумний сам осягає сутність речей.
Як кажуть у нас в Індії, розумний не питає. Розумний сам осягає сутність речей.
— Ти втратив хватку, Рустаме. Треба було одразу зламати йому руку або колінну філіжанку. А ти порався, порався... Навіщо так довго мучити людину?
— Я бив не сильно, боявся, що вб'ю.
— Один удар ногою в щелепу, і його забрали б на ношах!
- Це Кавказ. Усі мають гарячі голови. Ну погомоніли і розійшлися. Людина прийшла слухати музику, а ти її ногою в щелепу.
— Вияви кмітливість. Обходилися ж давні люди без консервних ножів.
— Та вони й консерви не їли.
— Досі мені доводилося рятувати одного хлопця, а тепер двох...
— Нічого, відіб'ємось!
— Звичайно, відіб'ємось. Тільки прошу тебе, Сан Саниче, нікого не убий.
Розлучатися треба так, ніби завтра зустрінемося, а зустрічатись — ніби не бачилися сто років.
- Ви знаєте, хто це був?
- Ні.
- Джафар«триокого».
- Бек?
- Навіщо бек? Пастух. Нічний пастух. А ми все його барани. Кого хоче - остріжёт, кого хоче - заріже.