— Але ж є великі справи, які варто віддати життя.
- Ні, немає  таких справ! Бо життя в тебе одне, а великих діл — як собак нерізаних.
— О боги, та як же можна жити з такою філософією?
- Довго!

Він носив черевики з надзвичайно товстими підошвами.
— Щоб ноги діставали до землі, — пояснив він.
— А у звичайних черевиках вони... е-е... не дістають?
- Не-а. Ортопедична проблема. Це як... Знаєш, є багато людей, у яких одна нога коротша за іншу? Так от, у мене така, розумієш, кумедна штука...
— Не кажи! — вигукнув Рінсвінд. — іноді на мене знаходять разючі осяяння... А в тебе обидві ноги коротші?

- Чому вони ганяються за тобою?
— Уявлення не маю.
- Та годі! Повинна бути причина!
- О, причин купа. Я просто не знаю, яка саме.

- О-о. А як ти думаєш, у цьому лісі є щось їстівне?
— Так, — гірко озвався чарівник, — ми.

— Він що, дурний?
- Ніби як. Але у цього чокнутого грошей кури не клюють.
- А-а, тоді він не може бути чокнутим. Я побачив світ. Якщо у людини грошей кури не клюють, то вона просто ексцентрична.

- Удача - моє друге ім'я, - буркнув Рінсвінд. - А перше, до речі, "Ні".

— Не вини себе...
— Спасибі.
- За тебе це зроблю я.

Коли починається заваруха, візьми собі вихідний.

— Я шукаю чарівника, який з повагою ставиться до традицій і не проти ризикнути життям за високу винагороду.
— Це дещо звужує коло ваших пошуків. А у ваше завдання входить небезпечна подорож у невідомі і загрожують смерті землі?
— Якщо чесно, то входить
— Зустрічі з моторошними тварюками?
- Імовірні.
— Майже вірна смерть?
- Точно.
— Що ж, бажаю вам усіляких успіхів у ваших пошуках.

– Ми можемо щось змінити?
- Ні!
– Тоді не бачу сенсу панікувати.