— Поезія — мова богів.

Чи помітили ви, що на дубі - а дуб міцне дерево - старе листя тільки тоді відпадає, коли молоді почнуть пробиватися? Так само трапляється і зі старою любов'ю в сильному серці: вона  вже вимерла, але все ще тримається; тільки інше, нове кохання може її вижити.

Але не в одних віршах поезія: вона  розлита скрізь, вона довкола нас... Подивіться на ці дерева, на це небо — віє всюди красою і життям; а де краса та життя, там і поезія.

Людина без самолюбства нікчемна. Самолюбство — архімедів важіль, яким землю можна зрушити з місця.