- Як ваша яхта?
— Вона  вкрилася іржею, Росс. А знаєш, що іржа робить із яхтою?
— Надає їй вигляду антикваріату?
— Іржава для яхти — рак.
- Ах так, від цієї хвороби загинув мій велосипед.

— Вгадайте, що трапилось у мене на роботі?
- Динозаври померли мільйон років тому?

— Я не хочу, щоб Рейчел мене ненавиділа. І я не знаю, що робити.
- Хочеш пораду?
- Так будь ласка!
— Але ж він тобі не сподобається.
- Нічого.
— Ти дуже рано одружився.
- Це не порада!
- Я попереджував.

У мене таке правило: або приходь вчасно, або взагалі не приходь. Мої студенти часто користуються цим.

— Це — квиток у кіно з нашого першого побачення, це — шкаралупа з того дня, як ти вперше приніс мені сніданок у ліжко, а це [тримає в руках камінь] — із музею, де ми вперше... були разом. Так, я іноді обмінюю подарунки, але я зберігаю речі, які мені справді дорогі!
— Навіть не знаю, що сказати... Вибач, але це ось брати не варто. Йому близько мільйона років і багато народу його шукало після цього...

— Я розумію, це твоя вечірка, але мені хотілося б скоротити кількість диваків, які там будуть із музею.
— Давай так: антропологів не запрошуватимемо, тільки товаришів по динозаврах.

- Я що, зовсім ідіот?
- Ні, ти просто її дуже любиш.
- Це одне і теж.

— Цього року я буду щасливим, я сам зроблю себе щасливим!
- Нам вийти з кімнати чи як?

— Тебе хоч раз у житті били?
- Звичайно!
— Крім Моніки.
- Ні.

Я довів людину вдвічі більше за мене до сліз, зі мною такого не було з чотирирічного віку, коли я вимив татовий Порш металевою щіткою...