— Ти вражає!

— І завжди цей здивований тон.

Який він таки милий, а я хотів відрізати йому голову і прибити її до стіни.

- Роне, ти чудово знаєш, що ми з Гаррі виросли серед маглів, і нам у дитинстві читали інші казки: "Спляча красуня", "Попелюшка"...
- Це хвороба така?

- Ти вирішив підкріпитися перед сном, я бачу?
- У тебе коробка стояла, я спробував одну штуку.
— Або двадцять...

- Чорт забирай, Гаррі, ти вбиваєш драконів! Якщо ти не можеш запросити дівчаток...
— Знаєш, вбивати драконів простіше.

— Кажу тобі, вона  мене лякає. Вона  знає про тебе більше, ніж ти.
- Як і всі.

— Скажіть, чому, коли щось відбувається, ви троє завжди опиняєтеся поряд?
— Повірте, професоре, я ставлю собі те саме питання вже шість років.

- Гей, ви! Неповнолітнім вхід заборонено! Зачини двері, холодно!
- Несправедливо!
- Качан!
— Кого це він назвав качанами?
- Заткнися! Я, між іншим, при волоссі!

- Чому він завжди в крові?
- Не знаю. Але цього разу його кров.

— Адже ти читав його книги. Згадай усі ті дивовижні подвиги, які він здійснив.
- Це він тільки пише, що зробив, - уточнив Рон.