Тут вічний відпочинок для мене розпочнеться.
І тут струсну ярмо зловісних зірок
З утомленої шиї. — Ну, востаннє,
Очі, дивіться; руки, обіймайте!
Ви, губи, життя дверей, поцілунком
Скріпіть договір з корисливою смертю! —
Прийди, вожатий гіркий і смердючий,
Мій керманич безнадійний, і розбий
О каміння гостре худий човен!
П'ю за кохання моє!
Яке зло ми добротою творимо!
З мене і власної туги досить,
А ти долею робиш мені боляче.
Моїми клопотами про мене
Мій смуток ти розтрощив подвійно.
Що є кохання? Безумство від чаду.
Гра вогнем, що веде до пожежі.
Зайнялося море сліз,
Роздум - заради необдуманості,
Змішання отрути і протиотрути.
Прощавай, друже.
Кохання ніжне? Вона груба та зла.
І колеться, і печеться, як тернина.
— Раджу, кинь думки про неї.
— То порадь, як мені кинути думати.
Чи любив я хоч раз досі?
О ні, то були хибні богині.
Я справжньої краси не знав відтепер...
І ненависть болісна і ніжність.
І ненависть і ніжність - той самий запал
Сліпих, з нічого виниклих сил,
Порожня тягар, тяжка забава,
Неструнке зібрання струнких форм,
Холодний жар, смертельне здоров'я,
Безсонний сон, який глибший за сон.
Ось яка, і гірше льоду і каменю,
Моя любов, яка тяжка мені.
Ти не смієшся?
— Ось із моїх губ весь гріх тепер і знятий.
— Зате мої вперше накрили.
— Тоді віддайте його назад.
На жаль, любов бажані шляхи
Вміє і без очей собі знайти! (Любов - сліпа, кажуть,
Але й без очей дорогу до мети бачить.)
Кам'яні огорожі зупинити кохання не можуть.