Хлопці багато разів казали мені, що я втілена сексуальність, але мені потрібно було почути це від того, кого я по-справжньому хотіла.

Поховати любов у душі — все одно, що стримувати гнів. Вона  просто пожирає тебе зсередини, доводячи до божевілля.

Може, помремо завтра, не знаю. Має значення одне: зараз ми живі.

Вираз засмучення на його обличчі виглядав майже комічно. Набіги, стрілянина, злочинці… все байдуже. Втратити пильника? Серйозна проблема.

— Бачив цю сукню?
- Бачив.
- Тобі сподобалося?
Він не відповів, я вирішила сприйняти це як так.
— Моя репутація опиниться під загрозою, якщо я вдягну його на танці?
— Вся школа опиниться під загрозою, — ледь чутно відповів він.

Слава Богу, є принаймні хоч один злочин, в якому я не замішана.

— А ти не тактовна?
— Ні  , коли стикаюся з кимось, вартим жалю.

Неможливо змусити себе полюбити... Любов або є, або її немає. І якщо її немає, потрібно мати мужність визнати це.

Життя і смерть такі непередбачувані, такі близькі один до одного. Ми існуємо, не знаючи, хто наступний покине цей світ.

Отже, всі ми стояли і дивилися, як бідний Дмитро спливає кров'ю. Тяжке видовище, зате тест виявився чудовим.