— А накладна та — твоя робота?
— Ой, знову за рибу гроші! То не мій фасончик, Давиде Марковичу!
— Ну добре, допустимо. [ Гоцман взяв зі столу підроблений паспорт Чекана ] А це так твоє?
- Моє. Прийшла якась людина. Дав ксиву, дав портрет. Сказав, нашліпни, щоб було — як на справжньому… Я нашлепнув.
— І людину ти, того, не знаєш?
- В перший раз!
— …і за Чекана ти того не чув?
- Якого Чекана?
— Сумую, Родю.
- Ой, а мені, думаєте, весело?